Словарь української мови (1924)/пірнач
| ◀ пірнати | Словарь української мови П пірнач |
пірначка ▶ |
|
Пірна́ч, ча́, м. Булава, въ которой вмѣсто шара рядъ металлическихъ дощечекъ (называющихся пе́рами), расположенныхъ вокругъ стержня; знакъ власти полковника. К. ЧР. 425. Рейментарський пірнач. К. ЧР. 16.