Словарь української мови (1924)/пільга
| ◀ пілть | Словарь української мови П пільга |
пільгувати ▶ |
|
Пільга, ги, ж. 1) Льгота, облегченіе. К. ЧР. 425. І мучиться оттут він гірше над усіх грішників, і ніколи не буде йому пільги. ЗОЮР. I. 311. Час мені козацьким ногам пільгу дати. АД. I. 122. 2) Каждое изъ двухъ параллельно расположенныхъ бревенъ, подкладываемыхъ подъ тяжелый предметъ, для скатыванія его по нимъ, напр. для скатыванія бочекъ, бревенъ. Шух. I. 181. Пільгами называются также бревна, подкладываемыя подъ желобъ, устроенный для спусканія съ горъ деревьевъ (см. Ризи). Шух. I. 178. Въ поколодві называются пільгами два параллельныя бревна, прижимающія верхнее бревно (притяг) для увеличенія его тяжести. Шух. I. 237.