Словарь української мови
Борис Грінченко
П
пізріти
Берлін: Українське слово, 1924

Пізрі́ти, зрю, риш, гл. = Піздріти. Пізрю горі, долів, — не виджу милого; пізрю же я, пізрю на широке поле, аж там мій миленький… оре. Гол. I. 336.