Словарь української мови
Борис Грінченко
П
піжити
Берлін: Українське слово, 1924

Пі́жити, жу, жиш, гл. 1) О дождѣ: сильно лить. 2) Бить, колотить (человѣка). Як же хлопці зачнуть піжить, то аж пір'я летить. О. 1862. II. 57.