Словарь української мови
Борис Грінченко
П
підтумок
Берлін: Українське слово, 1924

Підту́мок, мка, м. Помѣсь; ублюдокъ. То не справжній хорт — підтумок. Ні швець, ні мнець, ні чор-зна-що: ото підтумок. Кобел. у.