Словарь української мови (1924)/підтоки
| ◀ підтовкти | Словарь української мови П підтоки |
підтомитися ▶ |
|
Підто́ки, ток, ж. мн. Бревно, соединяющее переднюю часть воза съ задней. Рудч. ЧП. 249. Чуб. VII. 402. Kolb. I. 66. Полудрабки все грабові, а підтоки все кленові. Нп.