Словарь української мови (1924)/підсувати
| ◀ підсубійок | Словарь української мови П підсувати |
підсуватися ▶ |
|
Підсува́ти, ва́ю, єш, сов. в. підсу́нути, ну, неш, гл. 1) Придвигать, придвинуть, пододвинуть. Підсунув стіл ближче до лави. 3) Подсовывать, подсунуть. Підсунув шапку на саме тім'я. Кв. Згодом і вунію підсунемо. Стор. М. Пр. 45. 2) Пододвигать, пододвинуть подъ что. Висовував з під ліжка якусь скриню і не підсовував її, а кидав серед хати. Левиц. Пов. 6.