Словарь української мови (1924)/підструнчувати

by Борис Грінченко

◀ підструнчити

Словарь української мови Борис Грінченко П підструнчувати

підстрючити ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Підстру́нчувати, чую, єш, сов. в. підстру́нчити, чу, чиш, гл. Подстрекать, подстрекнуть, подущать. Як не підструнчував громаду, а по його не сталося. Мир. Пов. I. 158.