Словарь української мови (1924)/підстрочити
| ◀ підстромити | Словарь української мови П підстрочити |
підстругати ▶ |
|
Підстрочи́ти, чу́, чиш, гл. Подстрекнуть. Це він його підстрочив.
| ◀ підстромити | Словарь української мови Борис Грінченко П підстрочити |
підстругати ▶ |
|
Словарь української мови — П
підстрочити
Борис Грінченко
1924
Підстрочи́ти, чу́, чиш, гл. Подстрекнуть. Це він його підстрочив.