Словарь української мови (1924)/підсвітити

by Борис Грінченко

◀ підсвинок

Словарь української мови Борис Грінченко П підсвітити

підсередульший ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Підсвіти́ти, свічу́, тиш, гл. О мѣсяцѣ: причинить своимъ свѣтомъ болѣзнь — лунатизмъ. Вікно против місяця зачиняй, а то як підсвіте, то будеш сонний ходити. ХС. II. 85.