Словарь української мови (1924)/підривати

Словарь української мови
Борис Грінченко
П
підривати
Берлін: Українське слово, 1924

I. Підрива́ти, ва́ю, єш, сов. в. підри́ти, ри́ю, єш, гл. Подрывать, подрыть. Хто мимо йде, псує та ламле і вепр дубрівний підриває. К. Псал. 187.

II. Підрива́ти, ва́ю, єш, сов. в. підірва́ти, рву́, рвеш, гл. Подрывать, подорвать.