Словарь української мови (1924)/підпалювати

by Борис Грінченко

◀ підпалювання

Словарь української мови Борис Грінченко П підпалювати

підпалюватися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Підпа́лювати, люю, єш, сов. в. підпали́ти, лю́, лиш, гл. Поджигать, поджечь; растапливать, растопить. Добре вогонь горить, як є чим підпалити. Ном. Підпалили сосну від споду до верху. Чуб. V. 394. Підпалив у печі, гріє окропи. Рудч. Ск. I. 137.