Словарь української мови (1924)/підохочувати

by Борис Грінченко

◀ підохотити

Словарь української мови Борис Грінченко П підохочувати

підошва ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Підохо́чувати, чую, єш, сов. в. підохо́тити, чу, тиш, гл. Придавать, придать охоты, желанія. Мене се підохотить. Г. Барв. 230. Мир. Пов. I. 146. Я ж його всяк було підохочую добре й вірно служити. Г. Барв. 245.