Словарь української мови (1924)/піднімати
| ◀ підніжок | Словарь української мови П піднімати |
підніматися ▶ |
|
Підніма́ти, ма́ю, єш, сов. в. підня́ти, німу́, меш, гл. 1) Поднимать, поднять. Приїхала мила, в головочках сіла, да й підняла китаєчку да й заголосила. Мет. На заробітки, піднявши литки. Ном. № 11322. Щоб тебе горою підняло! Поднимать, поднять съ одра болѣзни, вылѣчить. Коли б Він, милосердний, хоч нашого вікарого підняв, що лежить недуж. Св. Л. 126. 2) Воздвигать, воздвигнуть. Бог зможе з сього каміння підняти дітей Авраамові. Єв. Мт. III. 9. Дай нам… народній дух з занепаду підняти. 3) Поднимать, поднять (крикъ, шумъ). Народ зійшовсь та гук такий підняв, мов цілину п'ять плугів орють. Греб. 382. 4) Возвышать, возвысить. См. Підіймати. 5) Побуждать, побудить. Ти підняв мене зруйнувати його марно. К. Іов. 6) — ду́ха. Воодушевлять, воодушевить. См. Підіймати. 7) — на глу́зи, на сміх. Подымать, поднять на смѣхъ. См. Підіймати.