Словарь української мови (1924)/підмітати
| ◀ підмісити | Словарь української мови П підмітати |
підмішати ▶ |
|
Підміта́ти, та́ю, єш, гл. Подметать. Буду хату підмітати, малі діти колихати. Чуб. V. 833.
| ◀ підмісити | Словарь української мови Борис Грінченко П підмітати |
підмішати ▶ |
|
Словарь української мови — П
підмітати
Борис Грінченко
1924
Підміта́ти, та́ю, єш, гл. Подметать. Буду хату підмітати, малі діти колихати. Чуб. V. 833.