Словарь української мови (1924)/підманювати
◀ підманути | Словарь української мови П підманювати |
підмаренник ▶ |
|
Підма́нювати, нюю, єш, сов. в. підмани́ти, ню́, ниш, гл. Соблазнять, соблазнить, сманивать, сманить; одурачивать, одурачить. Чуб. V. 1082. Своїм личком білесеньким все підманює. КС. 1883. I. 217. Ні, ходім та й ходім! — Як стала просить, так таки підманила. Рудч. Ск. II. 52.