Словарь української мови (1924)/підкурювати

by Борис Грінченко

◀ підкурити

Словарь української мови Борис Грінченко П підкурювати

підкурюватися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Підку́рювати, рюю, єш, сов. в. підкури́ти, рю́, риш, гл. Подкуривать, подкурить, пустить дымъ подъ что нибудь. Ой циганочка да доріженька її волю вволила: ой одрізала да русої коси, козака підкурила. ЗОЮР. II. 255. (Горицвітом) добре од курячої сліпоти підкурювать. Чуб. I. 82.