Словарь української мови (1924)/підкопувати

by Борис Грінченко

◀ підкопування

Словарь української мови Борис Грінченко П підкопувати

підкопуватися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Підко́пувати, пую, єш, сов. в. підкопа́ти, па́ю, єш, гл. 1) Подкапывать, подкопать. Ось підкопує, мовляли, під ним землю зрада. К. Псал. 23. 2) — кого́. Подкапываться, подкопаться подъ кого, вредить, повредить кому. Свої своїх підкопували і чужому під ноги підвертали. О. 1862. III. 25.