Словарь української мови (1924)/підковувати
| ◀ підковзнутися | Словарь української мови П підковувати |
підкозобель ▶ |
|
Підко́вувати, вую, єш, сов. в. підкува́ти, кую́, є́ш, гл. Подковывать, подковать. Підкую, Юрку, вороного коника. Мет. 181.
| ◀ підковзнутися | Словарь української мови Борис Грінченко П підковувати |
підкозобель ▶ |
|
Словарь української мови — П
підковувати
Борис Грінченко
1924
Підко́вувати, вую, єш, сов. в. підкува́ти, кую́, є́ш, гл. Подковывать, подковать. Підкую, Юрку, вороного коника. Мет. 181.