Словарь української мови (1924)/підгукувати

by Борис Грінченко

◀ підгрязити

Словарь української мови Борис Грінченко П підгукувати

підгулювати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Підгу́кувати, кую, єш, гл. Покрикивать въ добавленіе къ крику, пѣнію и пр. Хлопці підгукували, приказували й приспівували. Левиц. I. 16. Колісник підгукував… кумі. Мир. Пов. II. 69.