Словарь української мови (1924)/підвертати
| ◀ підвернути | Словарь української мови П підвертати |
підвертатися ▶ |
|
Підверта́ти, та́ю, єш, сов. в. підверну́ти, ну́, неш, гл. Подворачивать, подвернуть, подворотить, подложить, подсунуть, ворочая. Під кори́то підверну́ти ста́ршу. Выйти замужъ раньше старшей сестры. Менша, та раніш піде заміж, підверне старшу під корито. Г. Барв. 294. 2) — під се́бе, собі́ під спід. Подчинять, подчинить, покорить. Всім світом буде управляти, по всіх усюдах воювати, підверне всіх собі під спід. Котл. Ен.