Словарь української мови (1924)/підвертати

Словарь української мови
Борис Грінченко
П
підвертати
Берлін: Українське слово, 1924

Підверта́ти, та́ю, єш, сов. в. підверну́ти, ну́, неш, гл. Подворачивать, подвернуть, подворотить, подложить, подсунуть, ворочая. Під кори́то підверну́ти ста́ршу. Выйти замужъ раньше старшей сестры. Менша, та раніш піде заміж, підверне старшу під корито. Г. Барв. 294. 2) — під се́бе, собі́ під спід. Подчинять, подчинить, покорить. Всім світом буде управляти, по всіх усюдах воювати, підверне всіх собі під спід. Котл. Ен.