Словарь української мови (1924)/підбір
| ◀ підбілювати | Словарь української мови П підбір |
підбірати ▶ |
|
Підбі́р, бору, м. 1) Каблукъ. Ой устели, молода дівчино, та бумагою двір, ой щоб не помазав молодий козаченько, ні чобіт, ні підбір. Мет. 68. 2) мн. Веревки вверху и внизу рыболовной сѣти.