Словарь української мови (1924)/підбрехач
◀ підбрехати | Словарь української мови П підбрехач |
підбрехнути ▶ |
|
Підбре́хач, ча, м. Человѣкъ, помогающій лгать. Въ шутку такъ называютъ второго свата, который, при сватовствѣ, своими поддакиваніями и добавленіями помогаетъ товарищу. Та у нього чимало є чого, каже перший староста. — Де то чимало? каже підбрехач. — У нього усього є багацько. Кв. I. 194.