Словарь української мови
Борис Грінченко
П
пухкий
Берлін: Українське слово, 1924

Пухки́й, а́, е́. 1) Рыхлый, мягкій (о хлѣбѣ, землѣ). Пухкий хліб удався. НВолын. у. Пухка паляниця, — хоч губами їж. Харьк. Земля пухка. Г. Барв. 212. 3) Мягкій, нѣжный. Пухкі овчини. НВолын. у.