Словарь української мови
Борис Грінченко
П
пустотня
Берлін: Українське слово, 1924

Пустотня́, ні́, ж. = Пустота 1. Хлоп'ят любив, з дітьми, мов сам дитина, грався, вони йому здавалися пташками; їх реготом та скоками втішався і веселивсь забутими піснями. А послі пустотні впадав у сум глибокий.... К. МХ. 17.