Словарь української мови (1924)/пундиковий
◀ пундик | Словарь української мови П пундиковий |
пундюха ▶ |
|
Пундико́вий, а, е. Привыкшій къ лакомствамъ. Пундикова дитина, не хоче хліба їсти, а все давай паляниці. Міусск. окр. Бач, яка пундикова, хліба не їсть. Харьк. г.