Словарь української мови (1924)/пукати

by Борис Грінченко

◀ пукас

Словарь української мови Борис Грінченко П пукати

пукатий ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Пу́кати, каю, єш, гл. 1) Стучать. 2) Лопать, трескать, хлопать. Те крутилось і тріщало, а те пукало й гуло. Стор. МПр. 87. 3) Лопаться, растрескиваться. Коли пукає акация, належиться сіяти кукурузи. ЕЗ. V. 246.