Словарь української мови (1924)/пужина

by Борис Грінченко

◀ пужално

Словарь української мови Борис Грінченко П пужина

пужиноватий ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Пужи́на́, ж. Пустое зерно, легковѣсное зерно. Мнж. 191. Новомоск. у. Лубен. у. Посіяв мірку конопель, та сама пужина уродила. Міусск. окр. Недозрѣлыя зерна конопли. Вас. 199.