Словарь української мови (1924)/публіка
| ◀ пту-ча! | Словарь української мови П публіка |
пувка ▶ |
|
Публі́ка, ки, ж. 1) Стыдъ, позоръ. Гол. II. 471. Ой сміх і публіка: била жінка чоловіка. Нп. 2) Позорный столбъ. Желехъ. На публі́ку сі́сти. Стать къ позорному столбу. Бо я піду серед села на публіку сісти. Гол. 3) Мужчина или женщина дурного поведенія. Я казала, що Семен чоловік, а Семен публіка, ще й негіда на ввесь світ. Чуб. V. 338.