Словарь української мови (1924)/псувати
◀ псування | Словарь української мови П псувати |
псуватися ▶ |
|
Псува́ти, псую́, є́ш, гл. 1) Портить. Чуб. V. 1173. Хоть займає, не займає, нехай не цілує, нехай мого біленького личенька не псує. Чуб. V. 12. 2) Бранить, поносить. Угор.