Словарь української мови (1924)/прісний

by Борис Грінченко

◀ пріска

Словарь української мови Борис Грінченко П прісний

пріснище ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Прі́сний, а, е. 1) Прѣсный. 2) Въ сказкахъ: чужой, посторонній. Царь… сховався під ліжко. Прилітає змій, ввійшов в палац: „Фе, фе! прісна кість смердить!“ — Та де там тобі, — каже панна, — тут прісна кість узялась? Сюди прісного чоловіка і ворон кости не занесе. Чуб. II. 209.