Словарь української мови (1924)/протікати
| ◀ протичка | Словарь української мови П протікати |
протір ▶ |
|
Протіка́ти, ка́ю, єш, сов. в. протекти́, течу́, че́ш, гл. 1) Протекать, протечь, течь. Ой у полю криниченька, вода протікає. Чуб. V. 377. По долинах ріки протікають. Чуб. V. 937. 2) О посудѣ, крышѣ: давать, дать течь. Наша водянка десь у дні протікає. Харьк. г. Треба перекривати клуню, бо вже і в невеликий дощ протікає. Харьк.