Словарь української мови (1924)/противитися

by Борис Грінченко

◀ проти

Словарь української мови Борис Грінченко П противитися

противний ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Проти́витися, влюся, вишся, гл. 1) Противиться, сопротивляться. Дурневі і Бог не противиться. Ном. № 6208. 2) Возражать. Лає мене, я й не противлюся, бо винен. НВолын. у. Хоч на мене люде брешуть, — я ся не противлю. Чуб. V. 395.