Словарь української мови (1924)/просувати
| ◀ простяха | Словарь української мови П просувати |
просуватися ▶ |
|
Просува́ти, ва́ю, єш, сов. в. просу́нути, ну, неш, гл. 1) Просовывать, просунуть. Мнж. 26. Прийшов у ліс у такий густий, що й пучки, здається, просунути не можна. Рудч. Ск. I. 134. 2) Отодвигать, отодвинуть, отсунуть. Просуну я кватирочку, аж матуся в гості йде. Чуб. V. 624.