Словарь української мови (1924)/прорубувати
| ◀ прорубня | Словарь української мови П прорубувати |
просаджувати ▶ |
|
Прору́бувати, бую, єш, сов. в. проруба́ти, ба́ю, єш, гл. Прорубывать, прорубить. Прорубує тернову огорожу. К. Іов. 11. Прорубай вікно; щоб видно було. Чуб.