Словарь української мови (1924)/прорив
| ◀ проржати | Словарь української мови П прорив |
проривати ▶ |
|
Про́рив, ву, гл. Прорывъ (напр. нарыва). Мнж. 190.
| ◀ проржати | Словарь української мови Борис Грінченко П прорив |
проривати ▶ |
|
Словарь української мови — П
прорив
Борис Грінченко
1924
Про́рив, ву, гл. Прорывъ (напр. нарыва). Мнж. 190.