Словарь української мови (1924)/пропій

by Борис Грінченко

◀ пропищати

Словарь української мови Борис Грінченко П пропій

пропійка ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Пропі́й, по́ю, м. 1) Пропой; пьянство. Заробітку а ніякого! — А на пропій є? Мир. Пов. I. 129. Де попаде яку копійку, — все на пропій. Кіев. у. 2) Пьяница. Ой я стала приступати, стала його устижати: „Ой пропою, пропою, пропала я за тобою“. Чуб. V. 582.