Словарь української мови (1924)/пропускати

Словарь української мови
Борис Грінченко
П
пропускати
Берлін: Українське слово, 1924

Пропуска́ти, ка́ю, єш, сов. в. пропусти́ти, щу́, стиш, гл. Вода і скло добре пропускають крізь себе світ. Ком. II. 42. 2) Давать, дать дорогу. Ой вороги, вороги, пропустіте дороги. Чуб. V. 453. 3) — ді́рку. Дѣлать, сдѣлать, оставить дыру, отверстіе. Викопав у клуні велику яму і зверху пропустив таку дірку, аби бриль помістивсь у яму. Рудч. Ск. I. 62.