Словарь української мови (1924)/пронудити

Словарь української мови
Борис Грінченко
П
пронудити
Берлін: Українське слово, 1924

Пронуди́ти, джу́, диш, гл. Заставить проскучать. — сві́том. Протомиться. Так вона ще годів кілько пронудила світом — вилежала, викачалась на полу. Сим. 236.