Словарь української мови (1924)/пронудити
| ◀ проноситися | Словарь української мови П пронудити |
пронудитися ▶ |
|
Пронуди́ти, джу́, диш, гл. Заставить проскучать. — сві́том. Протомиться. Так вона ще годів кілько пронудила світом — вилежала, викачалась на полу. Сим. 236.