Словарь української мови (1924)/проносити
◀ пронос | Словарь української мови П проносити |
проноситися ▶ |
|
Проно́сити, шу, сиш, сов. в. пронести́, су́, се́ш, гл. 1) Проносить, пронести. Рудч. Ск. I. 6́9. 2) Слабить, прослабить.
Проноси́ти, шу́, сиш, гл. Проносить (одежду, обувь). Як зачуєш, ненько, що я тут прилежу, то дай моій подруженці проносить одежу. Грин. III. 559.