Словарь української мови (1924)/промінь

by Борис Грінченко

◀ проміння

Словарь української мови Борис Грінченко П промінь

промінястий ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Про́мінь, ню, м. 1) Лучъ. Моливсь за них, як сонце світ на землю рано розсипало, моливсь, як проміні спускало воно під спід землі. Мкр. Г. 68. Вечірній промінь соняшний наче золотом червоним його обсипає. МВ. I. 17. 2) Рукавъ рѣки. Вх. Зн. 56.