Словарь української мови (1924)/проминати

by Борис Грінченко

◀ промимрити

Словарь української мови Борис Грінченко П проминати

промисел ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Промина́ти, на́ю, єш, сов. в. промину́ти, ну́, не́ш, гл. 1) Проходить, пройти мимо, миновать. Не по правді, мій милий, зо мною живеш, що проминаєш мої ворітонька, до иншої йдеш. Чуб. V. 180. 2) Пропускать, пропустить. — А чому ж ти тут квіточки не нашила? — Не вгледіла, та й проминула. Я ось завернусь та нашию. Черниг. г.