Словарь української мови (1924)/проложити
| ◀ пролляти | Словарь української мови П проложити |
пролом ▶ |
|
Проложи́ти, жу́, жиш, гл. 1) = Прокласти. Ніколи не звернемо з дороги, що ти нам, проложив єси. К. (О. 1861. III. 6). 2) — пісню. Сложить, сочинить пѣсню. Проложив їм пісню про Царя Наливая. К. ЦН. 307. Не з добра то хтось проложив пісню: „Мати наша, мати! не журись ти нами“… Г. Барв. 175. Се не пісенька, а щирая правдонька. Так ми у своїх батьків служили, да оце про їх і пісню проложено. ЗОЮР. I. 80. — гу́тірку. Сложить разсказъ. „Чи чував ти, братіку, щоб миш одкусила коли голову чоловікові? — Засміявсь козак: „Се, пане ясновельможний, тілько таку гутірку проложено“. К. ЧР. 381.