Словарь української мови (1924)/пролежати
| ◀ пролев | Словарь української мови П пролежати |
пролетіти ▶ |
|
Проле́жати, жу, жиш, гл. 1) Пролежать. Ніч настане, — я в слізоньках пролежу. Чуб. V. 467. Ляже в садку та цілісінький день і пролежить нерухомо. МВ. II. 8. 2) Продавить, лежа. Моя тобі зброя кілочка не вломить, я сам молод ліжка не пролежу. Чуб. V. 63.