Словарь української мови (1924)/прокусити
◀ прокурор | Словарь української мови П прокусити |
прокушувати ▶ |
|
Прокуси́ти. См. Прокушувати.
◀ прокурор | Словарь української мови Борис Грінченко П прокусити |
прокушувати ▶ |
|
Словарь української мови — П
прокусити
Борис Грінченко
1924
Прокуси́ти. См. Прокушувати.