Словарь української мови (1924)/прокалатати

Словарь української мови
Борис Грінченко
П
прокалатати
Берлін: Українське слово, 1924

Прокалата́ти, та́ю, єш, гл. 1) Простучать въ колотушку; прозвонить. 2) Пройти (о времени). Прокалатає швидко час. Греб. 333.