Словарь української мови (1924)/проймати
| ◀ пройдисвіт | Словарь української мови П проймати |
пройматися ▶ |
|
Пройма́ти, ма́ю, єш, сов. в. пройня́ти и проня́ти, йму́, меш, гл. 1) Пронимать, пронять. Циганський піт пройма. Ном. № 3197. Ой як рушить плечима, пройме душу очима. Чуб. V. 1084. Чогось у бабусі чепурненької сльози покотились, наче б то нічого й гіркого не сказав, а проняв. Г. Барв. 503. 2) Продѣвать, продѣть. Проняти нитку в голку. Борз. у. 3) Пронизывать, пронизать, проникнуть сквозь что. Мнж. 83. — зу́бом. Прокусить. 4) Зацѣплять, зацѣпить. Взяли Байду, ізв'язали, за ліве ребро гаком пройняли. АД. I. 147. 5) Охватывать, охватить. Холод почав проймати Карпа. Левиц. КС. 71. Великий сум проняв мені все тіло. К. Іов. Радість проймає тебе. Мир. ХРВ. 241. 6) Проняла́ ду́мка кого́. Явилась у кого мысль. Така саме думка проняла й Чіпку. Мир. ХРВ. 241.