Словарь української мови (1924)/прозирати
| ◀ прозирало | Словарь української мови П прозирати |
прозімувати ▶ |
|
Прозира́ти, ра́ю, єш, сов. в. прозирну́ти, ну́, не́ш, гл. Прозирать, прозрѣть, проникать, проникнуть зрѣніемъ. Ти у небо прозираєш і в землю глибоко. К. Досв. 78. Ледві-ледві опівночі серцем прозираю. Шевч. 263. Хто ж із них прозирнув глибше в історичню правду? К. ХП. 40.