Словарь української мови (1924)/прожиток
| ◀ прожити | Словарь української мови П прожиток |
прожиття ▶ |
|
Прожи́ток, тку, м. Житье; средства для жизни. Шух. I. 304. Жінка, витративши на лікарів ввесь прожиток, не могла вигоїтись. Єв. Л. VIII. 43. Не то мені, не то дітям, а онукам і правнукам стане на прожиток. Грин. I. 92. Ум. Прожи́точок. Аби то вас Пречиста Діва уздаровила віком і здоров'єчком добрим, прожиточком щасливим. ЕЗ. V. 108.