Словарь української мови (1924)/проживати
| ◀ прожеря | Словарь української мови П проживати |
проживатися ▶ |
|
Прожива́ти, ва́ю, єш, сов. в. прожи́ти, живу́, ве́ш, (жию́, є́ш), гл. Проживать, прожить, жить. Горе нам, горювання, — як нам проживати? Чуб. V. 23. Дай же тобі, Боже, в щастю прожити. Чуб. III. 385. Із своєю дружиною в світі прожию. Чуб. V. 1041. Проживай, моя ясочко, веселою. МВ. (О. 1862. I. 72).